Як Україна повертає викрадених дітей . Санкції, ордер на арешт Путіна і тиск партнерів

Міжнародна коаліція за повернення українських дітей уже об’єднує 49 країн. 11 травня до неї приєдналися Швейцарія і Кіпр. Президент України Володимир Зеленський закликав партнерів підтримувати роботу ініціативи Bring Kids Back UA з пошуку та повернення дітей, викрадених Росією.

Коаліція з повернення українських дітей об’єднала вже 49 країн

Європейська комісія виділить 50 млн євро, щоб допомогти Україні домагатися відповідальності Москви за незаконну депортацію українських дітей, а також підтримати реінтеграцію тих, кого вдається повернути додому. Про це повідомила єврокомісарка з питань розширення Марта Кос.

“Майже 50 мільйонів євро, які будуть використані для фінансування низки речей. Зокрема, для підтримки системи захисту дітей в Україні. Адже кожна повернена дитина має мати доступ до своєчасної підтримки. Частина коштів буде спрямована на дошкільну освіту, а частина піде на забезпечення справедливості для цих дітей”, — повідомила Кос.

Велика Британія спрямує понад 1,5 млн доларів на розшук і верифікацію даних про українських дітей, викрадених російськими окупантами. Про це повідомили на сайті уряду Сполученого Королівства.

Додаткову підтримку ініціативам, пов’язаним із поверненням українських дітей, надасть і Литва.

“Ми виділимо понад 10 млн євро на повернення українських дітей, на їхню реабілітацію, реінтеграцію, а також на притягнення винних до відповідальності. Ми повинні розслідувати всі злочини Росії, скоєні в Україні, й особливо ті, що стосуються викрадення українських неповнолітніх”, — заявив глава МЗС Литви Кястутіс Будріс.

У нещодавньому засіданні високого рівня Міжнародної коаліції з повернення українських дітей у Брюсселі взяли участь 63 представники. Міністерка закордонних справ Канади Аніта Ананд заявила, що партнери мають зосередитися на трьох ключових напрямах: поверненні, реабілітації та реінтеграції дітей.

“Коаліція з повернення українських дітей була корисною, оскільки вона привернула міжнародну увагу до проблеми, про яку Росія хоче, щоб світ забув. Зараз у нас 49 членів. Фактично з моменту останньої зустрічі високого рівня приєдналися Кіпр, Швейцарія, Монако, Панама і Парламентська асамблея ОБСЄ”, — сказала Ананд.

З початку повномасштабного вторгнення Росія незаконно депортувала або перемістила близько 20 тисяч українських дітей. Це верифіковані дані. У межах ініціативи Bring Kids Back UA додому вдалося повернути 2 126 неповнолітніх українців.

“Кожен випадок — це історія реальної дитини і реальної сім’ї. І рятуючи цих дітей, ми даємо шанс не лише їм, ми даємо шанс нашим країнам, щоб цінності, які визначають наше життя, не перетворилися на порох. Виникає фундаментальне питання: як стало можливим для росіян викрадати десятки тисяч дітей, приховувати їх, відривати від сімей, а потім навчати їх ненавидіти ту саму країну, з якої їх викрали? Коли держава стає злою силою, яка не зупиняється навіть перед знищенням життів дітей, це не можна розглядати просто як регіональну проблему, як щось, що відбувається десь далеко”, — акцентував президент України Володимир Зеленський.

11 травня Європейський Союз запровадив санкції проти 16 фізичних осіб і семи організацій із Росії, причетних до незаконної депортації, примусової ідеологічної обробки та мілітаризації українських дітей.

Під обмеження потрапили всеросійські дитячі центри, які співпрацюють із Міністерством освіти Росії. Серед них — “Орлятко”, “Червоні вітрила” і “Зміна”. Також санкції запроваджені проти центру ДТСААФ, військово-морського училища імені Нахімова та військово-патріотичного клубу “Патріот” у тимчасово окупованому Росією Криму.

До санкційного списку внесли і чиновників із тимчасово окупованих українських територій, а також керівників молодіжних таборів і організацій.

“На осіб, включених до санкційного списку, поширюється заборона на продаж активів, а громадянам і компаніям ЄС заборонено надавати їм кошти, фінансові активи або економічні ресурси. Крім того, для фізичних осіб запроваджено обмеження на поїздки, що забороняє їм в’їзд або транзит через території ЄС”, — йдеться в заяві на сайті Європейської Ради.

Санкційні списки розширила і Велика Британія. Лондон запровадив обмеження проти 29 людей, пов’язаних із систематичною кампанією Росії з депортації та примусової мілітаризації українських дітей. До нового санкційного списку також включили 56 фізичних осіб, відповідальних за інформаційну війну і кремлівську пропаганду.

Росія використовує українських дітей як заручників: як із цим боротися, розповіли експерти

Чи достатньо санкцій ЄС і Великої Британії, щоб змусити Москву розкрити дані про депортованих дітей? Як ордер Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна вже вплинув на процес повернення дітей? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді директорка Східної правозахисної групи, докторка філософії з політичних наук Віра Ястребова та адвокат Юрій Білоус.

ВІРА ЯСТРЕБОВА: Для Росії українські діти — це обмінний фонд

— Російська Федерація визнала, що українські діти — це заручники. Пропонуючи їх як обмінний фонд, вона розкриває справжнє завдання, яке втілює шляхом вивезення українських дітей та їхньої мілітаризації на території РФ. Тобто для них діти — це матеріал.

Зараз із російського боку прозвучало, що вони готові їх видати. Виходить, Російська Федерація використовує їх як військовополонених, як обмінний фонд, а не так, як вона проголошувала: нібито це гуманітарна частина, нібито вони когось рятують і через це евакуюють дітей до Російської Федерації. Це ключовий аспект: маски скинуто, і показано справжнє обличчя РФ.

Необхідно розуміти місцеперебування дітей. Адже дуже багато ресурсів витрачається на те, щоб ідентифікувати дитину, вкрадену з України, і встановити, де вона перебуває. Тому що Росія робить усе можливе для того, щоб приховати сліди: де перебуває дитина, в якому дитячому будинку, чи її передано під так звану опіку в сім’ю.

На це йде дуже багато сил і коштів. І тут, безумовно, велику участь беруть наші некомерційні організації в Україні, які системно займаються цим питанням, зокрема й Міністерство закордонних справ України, яке постійно просуває цей порядок денний і нагадує міжнародним партнерам, що це питання не забуте.

Питання депортованих дітей стоїть у пріоритеті і в президента, і в омбудсмена. Це один із важливих порядків денних на сьогодні.

Міжнародні партнери кажуть нам, що можуть запровадити санкції. Але, на мій погляд, це напівзаходи. Ми вдячні за те, що санкції були запроваджені, за те, що була реакція. Але це все більше схоже на дипломатичний шлях.

Коли необхідно звільняти заручників, варто шукати ефективні способи захисту, а не ті, які прописані, але не працюють. Я сумніваюся, що хтось із чиновників так званих окупаційних адміністрацій у принципі має закордонний паспорт і готовий в’їхати до країн ЄС, де його внесли до санкційного списку і куди він тепер не може потрапити. Тоді виникає питання: це ефективний спосіб захисту чи ні?

Нам необхідно примусити Російську Федерацію видати повні дані про всіх дітей, які були депортовані до РФ. Потрібно зобов’язати її розкрити цю інформацію і дати доступ до дітей.

Є міжнародні організації, наприклад Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Можливо, варто обговорювати технічну можливість, щоб вони мали доступ на територію Російської Федерації, а потім доставляли цих дітей і передавали їх в Україну. Це вже питання техніки.

Але поки ми бачимо бюджети, бачимо заяви про міжнародну підтримку, про те, що нам справді готові сприяти. Однак хочеться більш жорстких, радикальних і, головне, ефективних заходів.

— Засідання міжнародної коаліції, яка підтримує повернення українських дітей, може впливати на рішення про повернення дітей. І не просто коли-небудь, через якийсь час: воно вже впливає, вже впливало, вже чинить і продовжить чинити тиск.

У людей завжди є відчуття, ніби між реаліями на землі та рішеннями десь там нагорі — Європейського парламенту, Європейського Союзу, Міжнародного кримінального суду, суду ООН, самої ООН — існує велика прірва. Між реальністю і цими рішеннями вона справді є. Але, з іншого боку, є і позитивні моменти.

Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента Путіна саме за депортацію українських дітей. Первинно це кваліфіковано як воєнний злочин. Є можливість, щоб це стало злочином проти людяності та геноцидом — разом зі справою Марії Львової-Бєлової.

За статистикою, ордери були видані в березні 2023 року. Станом на березень 2023 року нам повернули понад 300 дітей. Після видачі ордера на арешт, попри всю браваду росіян, попри всю цю імперську пиху, “тримайте мене семеро, ми нічого не визнаємо, ми найпотужніші, нам на все начхати”, кількість дітей, яких вони повернули, збільшилася в чотири рази.

Після видачі ордера на арешт президента Путіна Міжнародним кримінальним судом у Гаазі поступово почала змінюватися і риторика деяких людей, які відповідають за питання депортації, так званої евакуації. Тобто вони вже проводять якісь публічні заходи і роблять публічні заяви з огляду, зокрема, на ордер Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

Загалом про депортацію українських дітей Росія не мовчить — важливо це сказати. Вона вибудувала багатоступеневий захист від цих звинувачень. По-перше, вони підміняють поняття. Вони вже лексично намагаються замінити слова, тим самим підміняючи сенс.

Росія каже, що це не депортація, а “евакуація”: тому що бойові дії, і взагалі це добровільна річ, тому що люди самі цього хотіли. Далі вони починають підміняти поняття, стверджуючи, що в принципі всі люди робили це добровільно, вони хотіли цього, і за першої зручної можливості росіяни роблять усе для того, щоб ці люди возз’єднувалися зі своїми сім’ями.

Ще один важливий момент — як цьому протидіяти і як це в реальності відбувається. У реальності це примусова депортація. Це не обов’язково означає, що людину силою заштовхали в автобус. Ні. Коли створені такі умови, що людина з дитиною або окрема дитина не може ухвалити іншого рішення, крім як сісти в автобус і поїхати на територію РФ, така депортація все одно буде вважатися депортацією, злочином і дією, вчиненою примусово.

Тобто примус може бути і фізичним, і психологічним. Росія не просто заплющує на це очі, а накидає на це сукно і зверху починає говорити: “Ви знаєте, це евакуація”. Вони подають себе як державу, яка піклується про людей, має гуманітарну мету і насправді дбає про інтереси дітей.

Що відбувається в Росії? У Росії нашим дітям змінюють правові статуси, присвоюють громадянство Російської Федерації. Тому що в них була норма в законі про опікунство: не можна усиновлювати або удочеряти дитину, якщо вона не є громадянином Російської Федерації. Під це тут же підганяється закон, який дозволяє за спрощеною процедурою присвоювати таким дітям громадянство РФ.

Це політика держави, а не якась самодіяльність на місцях чи самодіяльність тієї ж Марії Львової-Бєлової. Далі дітям змінюють статус, вони отримують опікунів, тобто законних представників, отримують прийомних батьків і вже перебувають у правовому полі російської держави. І далі їхнє повернення сюди, на територію нашої країни, значно ускладнюється.

Звичайно, ці дії незаконні, вони суперечать правилам війни, так званим Женевським конвенціям. Звичайно, це засуджується на рівні міжнародного злочину. І в нашій країні теж є підозри різним персонажам, які відповідають за цю практику адміністративно і ухвалювали ті чи інші рішення.

У відкритому доступі є велика кількість інформації про ухвалені рішення так званих “ДНР” і “ЛНР”. Є чудові звіти — і наші, українські, і міжнародні, наприклад Єльського університету, — про те, де розташовані ці табори, які там установи, що відбувається в цих таборах. Є назви з чіткою геолокаційною прив’язкою до цих таборів, де вони всі розташовані.

Є приблизна кількість чітко ідентифікованих у кожному звіті дітей із конкретними історіями. Це повільно, звичайно, але все одно сприяє тому, щоб хоча б трохи, але діти поверталися.

Засідання, які відбуваються в межах міжнародної коаліції, звичайно, допомагають підштовхувати Росію до того, щоб вона віддавала дітей. У цієї міжнародної коаліції, в якій 49 держав, є кілька завдань. Головні учасники — це Україна і Канада. Завдання — встановити число, ідентифікувати дітей і закликати Росію до їхнього повернення.

Третя позиція — підняти міжнародну спільноту, міжнародну реакцію, щоб чинився політичний і дипломатичний тиск, щоб діти поверталися в Україну і щоб їм забезпечили реінтеграцію. Це дуже важливо, тому що після російських таборів і російських виховних установ психологічні наслідки можуть бути вкрай важкими.

І останній пункт — притягнення до відповідальності тих людей, які відповідають за депортацію дітей. Це теж одна з цілей, кінцева мета, яка завершує це коло роботи міжнародної коаліції з повернення дітей.

Я б звернув увагу, що перша мета дуже важлива: встановити число і чітко ідентифікувати дітей. Це важливо, тому що Росія використовує як контраргумент абсолютно цинічне заперечення реальності — просто плювок в обличчя, в очі всім навколо, усьому цивілізованому світу.

За даними України, депортовані майже 20 тисяч дітей. Росія на одній із торішніх зустрічей, які проходили в межах переговорів, сказала: “Ну що, нам тут Україна дала список”, — по-моєму, навіть Путін це говорив, — “дали нам список із 29 людей”. Тобто вони абсолютно абсурдизують нашу позицію.

Людина може подумати: дуже дивно, що вони говорять про 19 тисяч, а приносять список із 29. Здавалося б, абсурд. Чи грає це на позицію РФ? У головах тих, хто так чи інакше ще може вірити словам президента Росії або якихось їхніх офіційних осіб, — так.

Це теж один із контраргументів, одна з контрпозицій, які використовують росіяни. Вона дуже схожа з усіма іншими такими контрпозиціями. Іноді вони абсолютно абсурдні, але непідготовленій людині це може здаватися дуже навіть реальним.

Катар і Ватикан відіграють центральну роль у тому, щоб підштовхувати президента Путіна — а його можна і потрібно підштовхувати — до ухвалення рішень, щоб діти поверталися.

Інформує uatv.ua